Куди зливати воду? Все про каналізацію.

Каналізація в приватному будинку, котеджі, на дачі - це така ж необхідність, як і вода, опалення, електрика, тим більше, якщо Ви плануєте там жити цілий рік. Якщо є можливість підключення до центральної міської каналізації, то питання вирішується виведенням з дому каналізаційної труби і з'єднання з магістраллю (такі роботи ми виконуємо). Якщо поруч такої немає, то доводиться облаштовувати свою каналізацію, яка збиратиме стічні води будинку та прибудов. Автономна каналізація не складна і, добре спроектована, як правило, справно служить тривалий час. Але питання проектування системи автономної каналізації краще відразу вирішувати професійно, щоб уникнути неприємних проблем з каналізацією в майбутньому. Ми Вам в цьому допоможемо, використовуючи свій досвід і необхідну кваліфікацію.

Який тип каналізації вибрати для Вашого будинку, залежить від кількох чинників - витрати споживаної води, розміру ділянки, рівня грунтових вод, ландшафту, особливостей ґрунту.

Вигрібна яма (зливна яма)

Вигрібна яма (зливна яма) - одне з найпростіших рішень. Вона являє собою герметичну ємність прямокутної або циліндричної форми, в яку зливаються і накопичуються всі стоки з дому. Коли яма заповнена, викликають асенізаторську машину для утилізації відходів.

Розміри ями визначаються в залежності від витрати води. Якщо будинок забезпечений водопостачанням, є туалет, ванна і водонагрівальні прилади, 1 людина за добу використовує в середньому 150-200 літрів води. Виходячи з цих розрахунків, якщо сім'я з трьох осіб - це 600 літрів за день (0,6 куб. м). Якщо робити вигрібну яму об'ємом 8 - 10 куб. м., то відходи треба відкачувати приблизно 2 рази на місяць. Стіни ями можна викладати цеглою, або каменем, суцільнолитим бетоном або монтувати залізобетонними кільцями (у разі цегляної або кам'яної кладки поверхню слід штукатурити цементним розчином). Виконання стічної ями із залізобетонних кілець вигідно відрізняється швидкістю і простотою, а також довговічністю конструкції.

Вигрібну яму слід розташовувати якомога далі від джерела питної води і нижче його по поверхні рельєфу.

Система відведення та очищення стічних вод може складатися з декількох каналізаційних колодязів, кожен з яких виконує свою функцію по відстоюванню, очищенню або фільтрації.

Зазвичай використовується два колодязя - колодязь для очищення (септик) і дренажний або фільтруючий колодязь.

Всупереч поширеній помилці, септик не є повноцінним рішенням питання каналізації - це один з елементів очисної споруди. Септик - це герметична ємність, виготовлена з бетону або

Септик

пластику, яка використовується для збору та очистки стічних вод в автономній каналізації. У септику проводиться попередня очистка стічних вод (приблизно на 70%). Наступним обов'язковим етапом після септика є так звана грунтова доочищення (поля фільтрації), установка біофільтрів з наступним зливанням в дренажну систему.

Гідравлічний обсяг септика залежить від кількості витраченої води в добу. Він повинен вміщати в себе тридобової норму виходу стічних вод. Згідно будівельним нормам, якщо вихід води до 1 куб. м на добу - септик може бути однокамерним, від 1 до 10 куб. м - двокамерним, понад 10 куб. м - трикамерним.

Септик, як правило, складається з двох або трьох секцій. Перша секція з'єднана безпосередньо з виходом каналізаційної труби з будинку і виконує функцію первинної грубої очищення від зважених частинок, які осідають на дні.

Друга секція - це анаеробний реактор (без участі кисню), в якому відбувається розпад хімічних та органічних сполук з виділенням метану. Третя секція завершує процес попереднього очищення стоків, виконує функцію кінцевого освітлювача. Для септика можуть використовуватися різні біопрепарати, які прискорюють процеси розпаду, сприяють знищенню бактерій, звільняють від жиру і. т. д.

Септик повинен мати трійники - точки вводу та виводу для стоків. Після попереднього очищення стічних вод слід етап їх очищення через природні фільтри грунту - грунтове доочищення.

В залежності від властивостей грунту, рівня залягання ґрунтових вод, ландшафту місцевості і розміру ділянки вибирається оптимальний спосіб очищення. Це може бути фільтруючий колодязь, поля підземної фільтрації (дренажне поле) або дренажні блоки.

Фільтруючий колодязь рекомендовано будувати, якщо є піщаний або супіщаний грунт (супісок, пісок, торф), який сам по собі має властивості природного фільтра. При цьому рівень грунтових повинен бути на відстані не менше 1 метра від дна колодязя. Розміри колодязя визначаються в залежності від витрати стічних вод на добу і від властивостей грунту. При витраті 0,5 м3/добу для піщаного грунту досить 1x1 метр по діаметру і глибини, в супісках - 1,5x1,5 м. Якщо на очищення надходять тільки "сірі" стічні води, то обсяг колодязя може бути менше. Як правило, фільтруючі колодязі будують площею не більше 4 кв. м та глибиною до 2,5 м. Якщо колодязь знаходиться в грунті, що має погані дренажні властивоті, потрібно збільшити площу фільтрації або добудовувати ще один колодязь. Стіни колодязя монтують із залізобетонних кілець або викладають із міцної цегли чи бутового камененю. На дно засипають донний фільтр із щебеню.

Біологічна очистка стічних вод

Отже, з септиком ми розібралися. Тепер поговоримо про установки глибокого біологічного очищення стічних вод або локальні очисні споруди (ЛОС). Вони призначені для очищення господарсько-побутових стічних вод за допомогою біологічних процесів. Біологічне очишення стічних вод має найбільшу ефективність. Установка має певну продуктивність, від 0,2 куб.м. на людину за добу.

Перевищення обсягу штатної продуктивності установки не рекомендується, хоча короткостроково і можуть бути перероблені стоки, що перевищують цей обсяг. Тому при проектуванні автономної каналізації слід використовувати ЛОС з запасом продуктивності, тобто, розрахований на максимальну кількість проживаючих в будинку.

Технологічний процес очищення станції полагає в інтенсифікації процесів біохімічного окислення органічних забруднень найпростішими одноклітинними, шляхом розчинення кисню в стічній рідині, розростання біомаси і змішування з активним мулом. У більшості ЛОСів для насичення стічних вод киснем використовується аератор, який приводиться в дію компресором. Тому установку очищення стічних вод підключають до побутової електромережі.

Монтаж такої системи досить простий, вимагає мінімальної площі, не потребує додаткової теплоізоляції, для її транспортування та монтажу не потрібно застосовувати спецтехніку. Термін експлуатації більше 50 років.

Звичайно, витрати електроенергії при роботі станції – це додаткові витрати, але ці витрати невеликі і цілком виправдані, якщо врахувати що ви маєте головне - кінцевий результат - високий ступінь очищення стічних вод, яка відповідає всім санітарним нормам.

Дренажні поля

Дренажне поле проектується як система перфорованих труб або блоків, які розташовані на глибині від 0,5 м під землею і на відстані не менше 1 м від глибини залягання ґрунтових вод. Воно може використовуватись як з септиками, так і з системою біологічної очистки. Дренажне поле (поле підземної фільтрації) виконує функцію остаточного очищення стоків та виведення їх у грунт. Дренажне поле складається зазвичай з основного дренажного колектора (збірного колодязя) і дренажних труб (чи блоків). Очищення відбувається за допомогою аеробних бактерій, які знаходяться в шарах щебеню, для надходження кисню обов'язково облаштована система вентиляції. Якщо грунт на місцевості глинистий, фільтруючий шар, в якому прокладається мережа, що створюється штучно.

Дренажне поле можна облаштовувати, якщо дозволяють розміри ділянки. Довжина трубопроводу розраховується, виходячи з розрахунків 8-12 м для однієї людини, залежно від щільності ґрунту. Сучасною альтернативою дренажного поля з труб є так звані дренажні блоки. Установка дренажних блоків вирішує проблему, якщо не вистачає місця для прокладання дренажної труби (довжина розраховується від 0.23 кв. м на людину до 0,43 кв. м). Величезною перевагою є місткість: дренажний блок набирає в себе воду, яка потім поступово дренується в грунт.

Матеріали для каналізаційних систем

На сьогоднішній день в облаштуванні каналізаційних систем металеві труби практично не використовуються. Як правило, вони виготовлені з пластикового матеріалу - поліетилену, полівінілхлориду і поліпропілену. Залізобетонні кільця - недорогий і практичний матеріал для зовнішніх каналізаційних мереж. Із залізобетонних кілець робляться септики, ревізійні колодязі, каналізаційні насосні станції тощо.

В залежності від властивостей ґрунту, розміру ділянки, кількості витраченої води, ми зможемо допомогти Вам підібрати оптимальний тип каналізаційної системи, доставити всі необхідні матеріали і виконати повний комплекс робіт з її проектування та монтажу. Все це ми робимо в стислі терміни, якісно і за прийнятною ціною.